Доцентка кафедри управління та економіки фармації з технологією ліків ТНМУ Юлія Равлів дистанційно зорганізувала виховний захід для студентів кураторської групи ФФ-401, що був присвячений вшануванню пам’яті надзвичайної та вольової жінки Олени Вітер.
Поштовхом до проведення виховної години в культурно-просвітницько-релігійному спрямуванні стали роздуми відомого доктора медицини, хірурга, архієпископа Луки Кримського (Войно-Ясенецького) про те, як потрібно виховувати дітей.
Святитель Лука зазначав, що давні християни з юного віку привчали дітей до молитви й читання Святого Письма. Тепер же кажуть: «Хіба це дитяча справа? Це справа ченців і людей похилого віку, а дітям потрібні веселощі і радість». Забуваєте ви те, про що писав Тихон Задонський: «Мале деревце, куди нахилити його, туди і рости буде, з нової посудини буде виходити той запах, яким наповнили ви його, вливаючи в нього смердючу рідину або ароматну й чисту». Таким чином, якщо в душу малої дитини вливатимете всякий сморід, вона стане смердючою. Якщо будете вливати аромат Христових пахощів, то ваші діти пахнутимуть перед людьми, будуть радістю і втіхою для вас. Прикладом вашим виховуйте дітей! Такий заповіт давав відомий релігійний діяч.
Метою виховного заходу було ознайомлення студентів з історією життєвого досвіду та становлення патріотичного світогляду такої непересічної духовно сповненої особистості, як сестра-ігуменя Олена Вітер. Лише високоморальна, духовно багата особистість здатна здійснювати постійну життєтворчість, активізувати саморозвиток, може забезпечити соціокультурний та технологічний розвиток соціуму. Вихованню саме таких характеристик особистості був присвячений цей захід.
Юлія Андріївна розпочала презентацію з надання деяких бібліографічних фактів дитинства та юності Олени Василівни Вітер (народилася 11 січня 1904 року у с. Миклашів, нині Пустомитівський район Львівської області, померла 15 листопада 1988 року), акцентуючи увагу на вплив саме сімейного виховання й батьківського піклування на становлення патріотичного світогляду та формування особистості ще тоді маленької дівчинки. Батьки монахині Василь і Марія Вітер були гімназійними професорами. Дівчинка виростала в національно змішаній родині (мати була полькою), але Олена завжди вважала себе українкою, хоча до 13 років жила з батьками в Австрії. Повернення родини до Львова 1918 року було пов’язане з політичною діяльністю батька. Отримавши добру базову освіту у Львівській жіночій гімназії, 1921 року Олена стала студенткою медичного інституту. Але через смерть батька її життя різко змінилося й наступного року дівчинка залишила навчання та подалася в монастир.
Студентам дуже цікаво було дізнатися про основні віхи життя матері-ігумені Йосифи. В роки німецької окупації у львівському сиротинці, що був під її опікою, ігуменя переховувала від нацистів єврейських дітей. Сестра Йосифа й монахині не лише доглядали за дітьми, годували їх та одягали, а також навчали християнським молитвам і звичаям. Вона була настоятелькою греко-католицького монастиря чину студитів та членом Організації українських націоналістів. 1941 року заарештована НКВД й засуджена до смертної кари, вона одна з небагатьох, хто пережив масові розстріли в’язнів у тюрмі на Лонцького у Львові. 12 жовтня 1945 року сестру Йосифу заарештували радянські «органи». 1955 року вийшла на волю, але їй заборонили селитися у Львові. До самої смерті Олена Вітер проживала у Скалаті на Тернопільщині.
11 лютого 1976-го Яд Вашем присвоїв Олені Вітер (першій серед українців) звання «Праведник народів світу».
8 січня 2004 року в монастирі сестер-студиток у селі Великі Гаї, що на Тернопільщині, відбулося вшанування 100-річчя матері-ігумені Йосифи.
Олена Вітер готувала дітей до першого святого причастя в місті Скалат. Завдяки сприянню пані Віри Іванюти в Скалаті іменем Олени Вітер названо вулицю. За увічнення пам’яті сестри-монахині Йосифи (Олени Вітер) від сестер студійського уставу було надано грамоту Петрові та Вірі Іванютам, яка була вручена під час відкриття дошки, де мешкала монахиня.
Українська земля є дуже плідною на видатних, духовно багатих особистостей та національних діячів, які поклали своє життя заради здобуття незалежності нашої держави й її духовного розквіту. Тож украй необхідним є передавати той набутий скарб традиційних національних цінностей наступним поколінням.
Яніна ЧАЙКІВСЬКА